Поселення було засноване у 1568 році Василем Нечипоруком, який разом зі своєю худобою покинув рідне село Космач. Про це стало відомо у 1960-х, коли у центрі селища, після знесення великого гуцульського будинку, викопали однолітрову чотиригранну старовинну пляшку з таким написом: «Lwów, Lеmberg, Maison Fodee 1782 J.A.Bachewski». На місці робіт перебувала вдова М. Мочерняк, дружина В. Мочерняка, сина Івана від іншої дружини Мочерняка. Вона підібрала пляшку і пересвідчившись, що окрім напівзотлілих документів у ній нема скарбу (Мочерняки служили у ватазі Довбуша і в тій пляшці могла бути частина золота Довбуша), передала документи М. Санковичу. Папір кришився — все доводилося складати потаємно, оскільки Мочерняка та Санковича могли прив’язати до шпигунства. Ті документи описували історію Ворохти детально (мабуть, Іван Мочерняк склав це все на підставі ще давніших записів).
Ці документи пролили краплі правди на історію Ворохти, але, на жаль, їх не вдалося зберегти. До того випадку була версія про заснування Ворохти в 1780 році (ця дата і позначена на інформаційному стенді), і звісно 1690-х, але ці версії не підтверджувались. 1998 року пішли чутки про 400-річчя Ворохти. Та відповідних документів, які підтвердили б достовірність цих чуток, не знайшлося.
Василь Янюк із Космача прийшов у цю місцевість 1568 року. Дійшовши до розлогого поля, він оселився там. Це місце має назву Янівський Діл. Коли худоба випасла пашу, Янюк пішов шукати інші. Пішов лісом західніше і дійшов до вітровалів багатовікових ялин. Тут зупинився, прив’язав коня, вийшов вище по схилу і побачив за буреломом гарне довгосмуге поле. Янюк завагався: галявини важко дістатися, але на пашу, мабуть, дуже багата. Він повернувся до свого Долу. Розповів усе пастухам — і разом вони вирушили до того поля. Продиралися цілий тиждень. Там був хороший ландшафт, багато паші, але на зиму все ж вернулися до Космача. Навесні знову прийшли до нового поля і назвали Ріжа (сьогодні полонина Ріжі). Якось Янюк осідлав коня й пішов до підніжжя гори (Ріжі знаходилася біля вершини); там ялинові праліси переходили в букові прогалини. Янюк знову пішов на захід, побачив великі поля. Повернувся на Ріжу і розповів це всім. За тиждень вся худоба і живність була на тих полях, спорудили для худоби ста́йню й відділили стіною невелику житлову кімнату. Але на зиму Янюк знов повернувся до Космача. Навесні все господарство перегнав на нове поле. Тут і став жити з господарством. На третю весну після прибуття Янюка почали будувати його будинок на рівному місці над скелею. Це був 1568 рік.
У 1598 році на Янівському Груні (там, де були великі поля) в Дедерчуків оселився втікач із польського війська Михайло Ворохта, який не хотів повертатись на Закарпаття; він був талановитим ткачем. Слава про Ворохту швидко розійшлася по всіх околицях, підвладних Янюкові. Свого будинку Ворохта не мав, але познайомився з Янюком і взяв у помічники його доньку Марію, зробивши для неї ткацький верстат. Таким чином Михайло розширив виробництво. Потім у Березові одружився з Марією. У 1598 році (після весілля) цю місцину назвали Ворохта; Янюк мав трьох доньок: Євдокію, Марію й Анну. Марію видав за Ворохту, Євдокію — за Дедерчука, Анну — за Воронюка (засновника Вороненки).
З тих же часів прослідковується історія опришків – національного руху опору державному й панському гніту. Найбільш відомим їх ватажком був Олекса Довбуш. Ці традиції були успадковані Українським визвольним рухом ХХ століття.
З кінця XIX століття Ворохта розвивалася як спортивно-туристичний центр. Цьому сприяло прокладання через Ворохту влітку 1894 року залізниці. У 1895 році був збудований кам’яний арковий міст. При загальній довжині 130 метрів проліт становить 65 метрів. Міст входить до переліку найдовших кам’яних мостів Європи та світу (тепер міст не використовується).
Близько 1910 р. серед численних туристів відвідав Ворохту і Жаб’є юний австрійський ергерцог Вільгельм-Франц Льотрінген-Габсбург (1895-1948). Кілька днів інкогніто він прожив у оселі заможного гуцула, батька діяча Української радикальної партії Петра Шекерика. А згодом увійшов в історію українських визвольних змагань як один з керівників Українських січових стрільців, полковник Василь Вишиваний, і був закатований сталінським НКВС у київській Лук’янівській в’язниці.
Ворохта була присілком (хутором) Микуличина до 1 жовтня 1927 р., коли отримала статус села Надвірнянського повіту Станіславського воєводства.
У 1930-х роках тут збудували кілька пансіонатів для багатих туристів, у 1957 році відкрили гірськолижну школу. Сьогодні Ворохта є одним з основних центрів туризму Івано-Франківської області як влітку, так і взимку. Для шанувальників лижного спорту тут діє кілька підйомників. Біля бази «Авангард» — бугель 300-метровий і крісельний двокілометровий підйомник. На Маківку — 250-метровий (бугель). Під час зимового сезону встановлюють ще два 100-метрові підйомники. Неподалік від селища розташована спортивно-туристична база «Заросляк», звідки починається маршрут сходження на найвищу вершину України — Говерлу.
